БАТЬКІВСЬКА ВІТАЛЬНЯ    

                                                       ЗАВТРА ДИТИНИ ПОЧИНАЄТЬСЯ СЬОГОДНІ

                                   

 

Як навчити дитину малювати

Розвиток творчих здібностей у дітей З методами

Стаття призначена батькам, які підтримують творчі нахили своєї дитини. Дано рекомендації з освоєння основних напрямків в образотворчому мистецтві.

Розвивайте творчість в собі і своїй дитині

Малювання - один з видів образотворчої діяльності, повною мірою якого проявляється творчість дітей різного віку. Часом вони починають малювати раніше, ніж говорити. Як важливо підтримати дитину в самому початку його творчого шляху. Головне - допомогти дитині побачити світ, вселити в нього впевненість у свої сили. Запалити вогник радості і творчості можете і ви, батьки!

 
Давайте з Вами разом проаналізуємо всі шляхи формування знань, навичок у галузі образотворчого мистецтва. Перше завдання - необхідно збагачувати знання, уявлення дітей про ті предмети і явища, які вони спостерігають, наприклад, на прогулянці в парку, при відвідуванні театру, цирку. У міру отримання нових вражень у процесі спостережень малюнки дітей збагачуються, змінюються, набувають нових рис. Звертайте увагу на те, що предмети, які оточують вас і ваших дітей можуть бути різними: відрізнятися за кольором, за розміром, положенням у просторі. Може змінюватися зовнішній вигляд предметів, наприклад, дерева в різні пори року. Для закріплення знань можна запропонувати дітям знайомство з творами мистецтва і для цього всією родиною відвідайте музей мистецтв. Покажіть дітям, які художні засоби використовують художники, зображуючи одне і те ж явище на картинах. Після таких бесід малюнки хлопців стають більш виразними, цікавими за кольором, різноманітніше за задумом. Ще один засіб сприяє поліпшенню виразності дитячих малюнків - це розглядання ілюстрацій в книгах. Ви з дітьми часто читаєте казки і розглядаєте до них ілюстрації. І на основі отриманих вражень діти можуть намалювати героїв казок, тварин. Підійдуть такі теми: «Три ведмедя», «Казковий птах», «Казковий палац» і т.д. Необхідними компонентами творчості є процеси мислення, уяви, пам'яті. Тому розвиток творчих здібностей можливе лише при одночасній активізації цих процесів. Поспостерігайте за дітьми з вікна вашого будинку на хмари, що пливуть по небу. Ось вам і гра «На що схожі хмари?», «Знайди предмети, пофарбовані в холодні і теплі кольори». Російське народна творчість не перестає захоплювати і дивувати глибоким змістом і досконалою формою. Рідна мова, яка звучить у казках, виразні інтонації російської пісні, яскрава народна іграшка є незамінними засобами виховання любові до Батьківщини, довкілля, природу, з якою дитина зустрічається з малих років. Найкраще розфарбувати фарбами дымковскую (вятську) іграшку. Елементи візерунка дуже прості: прямі і хвилясті лінії, кружечки, крапки. Якщо немає об'ємної фігурки, запропонуйте дитині паперовий силует панянки або конячки. Також в книжкових магазинах ви можете знайти розмальовки, у яких є вся необхідна інформація про народних іграшках, елементи візерунків. Оволодіння малюванням вимагає не тільки розвиток сприйняття, формування образних уявлень, уяви, але і розвиток спеціальних рухів руки, засвоєння графічних навичок і вмінь, що дозволяють втілити в малюнку образи уявлень і уяви. Щоб у дітей розвивалася дрібна моторика рук, можна використовувати пальчикову гімнастику. Інсценувати вірші, ігри-потішки за допомогою рук («П'ять братів», «Хлопчик-пальчик, де ти був?», «Кошенята»), розминати пальцями пластилін, глину, запускати дрібні вовчки, розгладжуємо руками зім'ятий аркуш паперу - ось які ігри можна запропонувати всім членам вашої сім'ї. Ці вправи сприяють розвитку рухів рук і ручної умелости, здатності правильно тримати пензель, олівець в руці і володіти ним. Особливо такі заняття необхідні для дітей з обмеженими можливостями. Підсумком усієї творчої діяльності завжди є виставки, вернісажі. Батьки, організуйте виставку малюнків вашої дитини. Найцікавіші роботи помістіть в рамки, і прикрасьте ними порожню стіну. Ця виставка не залишить байдужими ваших гостей! Виставки дитячих робіт підвищує інтерес до образотворчої діяльності, виховує дбайливе ставлення до продуктів своєї праці і праці своїх товаришів, а згодом і оточуючих людей. Самостійна художня діяльність володіє великими можливостями для здійснення багатьох виховних завдань, розвитку таких якостей особистості, як ініціативність, самостійність, творча активність. Для цього в кімнаті ваших дітей повинен бути куточок для художньо-творчої діяльності, де дитина сам вибирає матеріали, засоби для виконання свого задуму. У родині легко знайти підхід до дитини, який прагне утвердитися у своїй художній практиці. Важливо, щоб ці спроби були пов'язані з усім сімейним укладом, щоб дитина відчував себе активним



ПРО ВЕЛИКДЕНЬ ДЛЯ ДОШКІЛЬНИКІВ!

Великдень - одне з найбільших й найшанованіших після Різдва християнських свят. Воно приурочене воскресінню Христа. У давнину Великдень вважався святом бога Сонця Ярила.

Звичай пекти паски та фарбувати яйця виник також дуже давно.
З першим променем сонця священик в церкві сповіщає: «Христос воскрес!», а прихожани хором відповідають: «Воістину воскрес!». Під час урочистого обходу храму святять паски, крашанки та різний наїдок. Потім усі розходяться по домівках, щоб сповістити одне одного про велику радість та привітати зі світлим урочистим святом. Як і Різдво, Великдень — родинне свято, на нього збиралася вся родина. За традицією, розпочинаючи урочистий сніданок, господар обрізав зі свяченої паски скибочки з трьох боків, приказуючи: — Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий! Ці окрайці тримали до закінчення свят і потім віддавали худобі. Після святкового сніданку діти носили старшим родичам гостинці і отримували за це ласощі та писанки, якими потім гралися. До свята готуються заздалегідь — печуть паски, роблять крашанки й писанки. Жовті, червоні, жовтогарячі кружальця, багатокутні зірки на писанці — зображення Сонця. Хвилі означають воду. Ще зображують листя — дубове або вишневе. Малюють півників, козликів, пташок, рибок, метеликів, бджілок. Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Iсус Христос воскрес рано-вранці, i це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом: то ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марiя Магдалина, Марiя, мати Якова та Саломія прийшли до гробу з ароматами, щоб обмастити тіло Iсуса, але побачили відвалений камінь i порожній гроб, i тоді схвильованим жінкам з'явився ангел i сповістив про Воскресіння Господнє. Свято Великодня має язичницькі корені і народилося набагато раніше за свято Пасхи, ще до зародження в Україні християнства. В давнину землероби вірили, що померлі родичі продовжують жити під землею і можуть впливати на її родючість. Саме з цими віруваннями і була тісно пов'язана весняна поминальна обрядовість. Існує думка, що євангельська подія, на честь якої встановлена Пасха, а також пасхальні обряди найімовірніше запозичені з язичницьких та іудейських культів і у переродженому вигляді пов'язані з особою Христа (хоча спочатку християнські богослови не визнавали спорідненості Ісуса Христа з язичницькими воскресаючими богами і тільки євангельські твори вважалися істинними). Але християнське оформлення свята мало змінило сутність язичницьких обрядів. Свято Великодня в Україні сьогодні символізує загальне відродження та обновлення. Походження назви "Великдень" Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. За однією з них назва "Великдень" ("Великий День") з'явилася аж наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить, що "Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп'яли Христа - дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів..." Згідно іншої легенди, свято Великодня народилося сім тисяч років тому, ще за часів дохристиянства, і було пов'язане з язичницькими культами. Ось як її переповідають... Жили троє братів-мисливців: Тур, Пан і Яр. І Зібрались вони якось на полювання. Вийшли в степи неозорі, а жайворонки так розспівалися, що аж небо дзвенить. Вражено зупинився Яр і мовив: — Не хочу я, братове, турів полювати, молодих биків стрілами поціляти, а хочу оце поле зорати та засіяти зерном, та зібрати врожай, та хліба напекти людям на здоров'я. Тільки-но він отаке проказав, як з неба опустилися золотий плуг і золоте ярмо. І гукнув старший брат Тур: — Се моє! Хотів схопити плуга — аж він полум'ям зайнявся. Відсахнувся в страхові Тур. — Се моє! — прокричав середульший брат. Але і йому сахнуло полум'я в лице. — Ні, братове, се моє, — всміхаючись, мовив Яр. Він підійшов і взяв золоте ярмо, накинув на пару волів, що паслися поблизу, запріг їх у плуга золотого і проорав першу в світі борозну. А потім — другу, й десяту, і соту. Засіяв поле полтвою — пшеницею дикою, і зросла вона буйним колосом. Зібрав урожай Яр, і борошна намолов, і спік першу хлібину, і другу, й десяту, і соту. І людей частував. І навчив їх орати, сіяти й хліб ростити. За все те великі боги Вирію взяли його до себе і скупали в Озері Живої Води. І став Яр — Ярилом, богом весняних робіт і родючості. І спускався він на землю в той весняний день, коли можна було засівати землю зерном. І то був ВЕЛИКДЕНЬ. Тобто Великий День хлібороба. Походження назви "Пасха" Слово "Пасха" походить від назви старозаповітного свята, яке відзначали іудеї в пам'ять про звільнення від єгипетського полону. Пасхальний агнець євреїв став прообразом Христа, тому Христос ще іменується Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою. Великодні звичаї Наразі дослідникам досить важко розібратись, які саме великодні обряди коли й як виникли. З християнською великодньою обрядовістю змішалися давні язичеські обряди, пов'язані зі святкуванням весняного сонця. Під впливом християнського календаря язичеська обрядовість частково перемандрувала в Великодній тиждень, а частково й зовсім зникла, окільки припадала на Великий Піст, що був у повному контрасті з "весняною радістю". У великодніх звичаях, відомих, головним чином, із записів очевидців XIX-XX ст., знаходяться сліди трьох різних, нашарованих один на одний, культів — культу роду, культу весняного сонця і культу Христа, що приніс людству ідею Воскресіння — ідею духовного й фізичного відродження. Вірування, спільне всім слов'янам, що на Великдень "сонце грає", чи "гуляє", хоч його і приймають за атрибут християнського свята, бо, мовляв "цього дня все веселиться на небі й на землі", було, мабуть, одною з основніших ідей весняного свята сонця, з якої випливали й дальші, в роді того, шо "під Великодню неділю не вільно спати", бо "той, хто спить, своє щастя проспить". Великодня служба божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священик сповіщав, що Христос воскрес, а всі присутні з трепетом відповідають: "Воістину воскрес!" Пiсля служби процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починали процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, крашанок, ковбас, хріну, сала, тощо. Господині збрирають їх в кошики, прикрашені вишиваними рушниками, барвінком і свічками. Після церковної служби розходяться по домівках i починають розговлятися. Розговляються насамперед свяченим яйцем. Окрім паски та яєць (крашанок та писанок), серед свяченого має бути смаженина, часник, полин, хрін і соль. В давніші часи, перед тим, як з'їсти свячене самому, господар йшов зі свяченим насамперед поміж худобу, христосувався з нею, сповіщав "Христос Воскрес!", а хтось із присутніх відповідав за худобу: "Воістину Воскрес!". Тоді господар торкався тричі свяченим кожної худобини і вимовляв: "Аби ся так не брало вівці (чи корови, чи чого), як ніщо не візьметься свяченої паски". В іншій околиці Галичини було записано іншу формулу: "Який дар красний, так і аби Бог дав телиці (ягниці, чи що) красні". Потім обходив із свяченим сад, пасіку, город, відповідно примовляючи, і, нарешті всі входили до хати, де господар благословляв дітей що ставали перед ним навколішки: "Аби вам розум так скоро розв'язувався, як ці бесаги (торба) скоро розв'язуються". У кого була дівчина на видданні, клали їй паску на голову: "Аби-сь у людей була така велична, як ця паска пшенична!" Малу дитину клали в спорожнену від свяченого торбу: "Аби-сь так скоро росло, як паска скоро росте" (Матеріали української етнольогії, НТШ. XV, 39). Після розговин молодь ішла звичайно під церкву, де розпочиналися великодні ігри — Веснянки, чи Гагілки в супроводі відповідних пісень. У житті молоді великодні забави були початком Вулиці, що розпочиналася великоднім тижнем і тривала аж до осені. На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважається, що його щаслива душа піде просто до неба, бо того дня "небо оговорено". Після розговин починали дзвонити на дзвіниці, — а хто перший задзвонив, той найперший обробить жнива і буде в нього найкраще збіжжя. Дзвонили в дзвони ввесь день, а потім ще й другого та третього дня. Великодній понеділок зветься Обливаним. За традицією хлопці обливають дівчат водою. Ті ж можуть віддячити їм тим самим у вівторок. Серед інших великодніх звичаїв відомо ще один, який полягає в розкладанні вогнищ на всю Великодню ніч навкруги церкви. Вважається, що цим вогнем очищується повітря і звільняється земля від усяких нечистот на добрий урожай. Цей вогонь вважається святим і мусить сам погаснути. Великодні свята закінчуються поминанням мертвих — молитвою і тризною "на горбках". У могильні горбки закопють яйця та шкаралупу від з'їджених яєць, кості зі свяченого м'яса, свячену сіль, тощо; виливають і чарку горілки: "їжте, пийте й нас, грішних, поминайте". Часом цокаються крашанками об могильний хрест, надбивають їх, а потім віддають прохожим. Джерело: "Українська Мала Енциклопедія", проф. Євген Онацький Великодні легенди Великдень називається так тому, що в той час, коли жив Христос, сонце світило так яскраво і дні стояли такі довгі, що теперішніх днів треба сім зложити докупи, щоби був один тодішній, — такий був день великий. У давнину, за часів Христа, було, як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж наступної суботи ввечері. А коли вороги розп'яли Христа, то дні поменшали і стали такі, як зараз. Тепер тільки царські ворота в церкві на свято Великодня стоять навстіж сім днів. Ось чому цей день і називається великим. Сповнилися слова Ісуса Христа і старозавітних пророків. Ісус зранку третього дня по смерті воскрес із мертвих. Відхилився важкий камінь на могилі Ісуса, з могили засяяло ясне проміння, а над гробом здійнявся воскреслий Христос, осяяний світлом великим, з кривавими слідами ран на руках і ногах. За хвилину Ісус зник, а труна лишилася порожньою. Перелякані воїни побігли до міста сповістити свого командира про те, що сталося, щоб він їх не карав, бо вони не винні. — Адже хто може змірятися з незнаною вищою силою, що творить диво? — сказали вони в один голос. Командир сидів саме за столом, збираючись снідати, а на сніданок мав варені яйця. Почувши сю звістку, він розлютився на вояків і почав кричати: — Ви, певно, позасинали, замість добре вартувати, а злодії вкрали вам тіло Ісуса! Тепер викручуєтеся, вигадавши якесь «чудо», щоби уникнути смерті! Хіба може чоловік воскреснути з мертвих? Як з мертвого може статися живе, з червоного біле, а з білого червоне? Готуйтеся до смерті! Воїни присягалися, що кажуть правду, та благали, щоби їм дарували життя. Раптом один із них глянув мимохіть на стіл і вигукнув: — Ось, командире, поглянь! Чи не сталося з білого червоне? Чи не може бути чудо? Командир поглянув і собі на стіл та й остовпів з дива. Усі яйця на таці тепер стали червоні. Хвилину не знав він, що з ним діється, а потім велика переміна сталася в його серці. Нарешті він промовив: — Радуйтеся, бо ви врятовані! Вірю вам тепер, що Той замучений воскрес, і вірю, що Він був Богом. Ідіть з миром, а на спомин свого порятунку візьміть собі по одному червоному яйцю. Вони вас урятували. Кажуть, що потім врятовані вояки розказували всім про те чудо, яке сталося над гробом Ісуса і в домі командира, а на доказ того показували червоні крашанки. І відтоді всі християни кожного Великодня готують крашанки і писанки та обдаровують один одного на згадку про той день, коли червоні крашанки врятували воїнів від смерті — як Ісус Христос своїми муками врятував увесь людський рід. Оповідання про Великдень. Воскресіння Господнє Вночі з суботи на неділю (третього дня по смерті) Ісус Христос воскрес. Ангел господній з'явився і відвалив каміні, від гроба. Воїни, що стерегли гроб, злякавшись сяючого видіння, впали, як мертві, а потім розбіглися. Деякі з них пішли до первосвящеників і розказані їм про все. що бачили, а ті дали воїнам грошей і веліли казати всім, що вони заснули й під час їхнього сну учні Ісуса Христа вкрали Тіло Його. Деякі з жінок, а серед них і Марія Магдалина, рано-вранці в неділю прийшли до гроба, як велів звичай, щоб намастити Тіло Христа пахощами (миром), чого вони не встиг ти зробити піл час похорону. Коли вони підійшли до гроба, то побачили, що камінь від входу в гроб відвалений і на ньому сидить Ангел. Його постать була як блискавка, а шати його були білі, як сніг. Ангел промовив до збентежених жінок: «Не бійтесь, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розп'ятого. Його немає тут. Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь. І підііть швидше, скажіть учням Його, що Він воскрес з мертвих, і випередить вас у Галілеї: там Його побачите. Ось, я сказав Вам». І побігли вони від гроба зі страхом та великою втіхою, щоб учням про це розповісти. Воскресіння — це найбільше свято. У його дні співають у церкві: «Христос воскрес із мертвих, смертні смерть здолав і тим, що в гробах, життя дарував!» Що ми знаємо про писанки Писанки й фарбовані яйця (крашанки) пов'язані з дійством освячення паски під час найголовнішого свята — Великодня. Звідси і їхня назва — великодні яйця. У давнину яйця розписували писанкарки, рідше — писанкарі, які здебільшого були й знахарями, а були серед них і справжні цілителі, їх ще називали земними богами. У минулому писанки правили за своєрідні амулети, обереги від усякого лиха та хвороб. А узори, виведені на них, мали символічне значення, були магічними. Цікаво, що майже весь рослинний орнамент на українських писанках пов'язаний із рослинами, відомими своїми лікувальними якостями. ...Дуже поширені писанки із зображенням весни. Символізують весну різноманітні квіти, гілки дерев, гірські рослини, гірлянди, віночки, букети. Ось що сказав про українську писанку Михайло Стельмах: «Народ живе красою, уміє не лише створити, а й обезсмертити себе у прекрасному. Стільки стрілося в писанці! Казка, пісня, бувальщина, материнська колискова й росяна стежка дитинства, вінок першого кохання й дужість повноліття, мудрість старості і присмак вічності у присмерку вечірнього неба. З радістю — смуток, з усмішкою — надія. Добирайте, осмислюйте, повертайте скарби народові, котрий примножить їх знову і знову". Оповідання про Великдень. Воскресне полум'я Удосвіта у Воскресну неділю пішли жінки до Ісусового гробу. На превелике здивування побачили, що хтось відвалив камінь, що замикав вхід до гробу. До гробу входили стривожені. Коли ввійшли, засвітили свічку і побачили янгола, що сидів у головах гробу та яснів, як сонце. Очі його мали ясність блискавки, а одяг блищав, як сніг. Марія Магдалина, побачивши світло, вийшла із гробниці, встромила свічку у землю перед входом та повернулася назад до товаришок. З жаху жінки мов оніміли. Тоді мовив їм янгол: — Чого шукаєте живого між мертвими? Чи ж не тямите, що Господь заповів, що третього дня воскресне? Ідіть і скажіть учням його, що ви тут бачили. І вони вийшли. Надворі схилилася Марія Магдалина, щоб узяти свічку. Та, коли простягла руку по свічку, легко скрикнула. Інші жінки спинилися та роздивлялися, що там сталося. І всі побачили, що поки вони були в печері, свічка змінилася. Вона стала квіткою. Високість і стрункість свічки залишилися, однак полум'я було вже не одне: її оточувало багато лагідних пломінців. Було це ясне жовте цвіття. На самому споді горіли великі, розквітлі квіти-пломінці. Що більш угору, то менші були вони, а на самому вершечку були пуп'янки. Це були ґноти, що ще не горіли. Завжди, коли одне полум'я згасне, зразу запалюється нове цвіт-полум'я. Так спинається світло помалу, щораз вище, до синього неба. Цю квітку називає наш народ «дивиною», або «царською свічкою». «Дивиною» тому, що здивувала побожних жінок, а «царською свічкою» тому, бо вона зацвіла раненько у Христове воскресіння, на його честь. Коли побожні жінки вийшли з гробу та зайшли на леваду, на ній горіло жовте полум'я. Було того полум'я густо та багато. Жінки відразу здогадалися, що туди приходив Господь. Вони не зважилися йти за таємними слідами. Вогники були ніжні, мов шовк, та непорушні. Квіти, що виросли під святими ногами воскреслого Спасителя, — це нагідки, або крокіс. Обидві назви нагадують нам, що ця квітка зацвіла під ногами Ісуса, що воскрес, бо назва «нагідки» говорить, що квіти зацвіли під ногами Ісуса, а «крокіс» — що квітки цвіли скрізь, де крокував Ісус. Не я б'ю — верба б'є, За тиждень — Великдень Мабуть, кожна людина протягом усього свого життя свято береже у пам'яті найсвітліші спомини дитинства. Хтось згадує затишок рідної домівки, у якій уперше почув ласкаве слово і відчув ніжну материнську любов з її щемливою колисковою піснею. Ще хтось — веселкове намисто живих квітів — чорнобривців, мальв, що пломеніли на батьківському подвір'ї. Декому згадується дзвінкий голос сопілки, що гармонійно переплітається з грайливим передзвоном гірського потічка та милозвучним шепотом струнких смерічок. А мені запали в дитячу душу ті красні й пишні споконвічні звичаї моїх батьків, що дбайливо передаються з покоління в покоління. І тепер, коли задивляюсь на прутики червонолозу, що рясно закосичилися оксамитовими сріблясто-синюватими котиками, пригадую яскраві епізоди святкування Цвітної неділі (цю днину ще називають Бечковою, або Вербною неділею). Традиційно в суботу хлопчики заготовляли вербові гілочки й приносили до церкви. У неділю священик у церкві освячував їх, і люди несли ці гілочки додому. Повернувшись з відправи, батьки символічно «били дітей», рідних, близьких і знайомих свяченими прутиками, приказуючи: Не я б'ю — верба б'є, За тиждень — Великдень, Будь дужий, як вода, А багатий, як земля! Люди вважали, що посвячена верба містить у собі чародійну силу. Торкаючись нею своїх рідних і близьких, кожен вірив, що в такий спосіб відганяє від людини все зло, що може спіткати її протягом цілого року. Посвячену вербу батьки зберігали цілий рік у надійному місці, на покуті за іконою, щоб відганяти зло і негаразди. А влітку, коли збиралося на бурю чи град, вербу виносили на подвір'я, щоб відвернути стихію, яка в розбурханому небі наближалась до людських осель. Били цими галузками худобу, щоб її ніякі хвороби не чіплялись і літом комахи не кусали. Запам'яталася така приказка, що ходила між старими людьми: «Прийде Вербиця, зима назад не вернеться!» Коли когось вдаряли галузкою верби, примовляли: «Будь великий як верба, а багатий, як земля». Віщували в народі і таке: коли на вербну неділю мороз, то буде врожайний рік. А чи знаєте ви, що раніше люди дуже вірили у чарівну силу свяченої верби? І вважали, що вона виліковує багато недуг, очищає воду. Дивувалися силі живучості верби, адже навіть маленька вербова гілочка, встромлена у землю, вкорінюється, і виростає дерево. Ми малими ковтали вербові «котики», щоб не боліло горло. Освяченою вербою навесні виганяли вперше худобу на пасовисько. Освячену гілку верби клали у воду, коли купали хвору дитину. А тільки й треба, що три гілочки верби, аби від дому нечисту силу відігнати. Вважали, що верба дезінфікує стіни нашої домівки. Якщо побував у вашому домі чорний заздрісник і залишив згубне для вас сміття, то гілочки верби не обминуть насланих на вас напастей. Слід лиш зібрати зметене сміття ввечері й спалити його поза подвір'ям, аби на всі чотири боки попіл вітром котило. Вербна неділя розпочинала двотижневі Великодні свята. «За тиждень — Великдень, уже недалеко червоне яєчко!» — обіцяли нам, дітям, дорослі, жартома шмагаючи нас на здоров'я, на щастя свяченою вербою. “Свято Пасхи недалечко” Н.Б.Куфко Свято Пасхи недалечко, Люди звичай бережуть, – Розмальовують яєчка, Пишні пасочки печуть. Святкування йде віками, – Це такі чудові дні: В гості йти, під рушниками Страви нести запашні. Доброзичливо, з любов’ю Мати щирі почуття, Людям зичити здоров’я І щасливого життя. Святість – це чарівне слово, Тільки треба так зуміть, Щоб життя своє святково У труді й добрі прожить. “Христос Воскрес!” Радість з неба ся являє, Паска красна день вітає, Радуйтеся щиро нині – Бог дав радість всій родині, Бог дав радість нам з небес, Христос воскрес! Христос воскрес! “Христос Воскрес!” І.Савицька Христос воскрес! Радійте нині діти! Сповнилося найбільше із чудес. Пропала тьма, і сонце правди світить. Христос воскрес! Воістину воскрес! “Писанки” В.Таран В хаті на осонні Сяду на ослоні. Сяду я скраєчку – Розпишу яєчко. Нумо, пензлик, потанцюй, Гарно писанку малюй. Буде небо і земля, І ставочок, і поля. Сильний і міцний дубок, А на ньому – яструбок. Буде в мене писанка Про Вкраїну пісенька...


Консультація для батьків "Формування здорового способу життя у дошкільнят. "

Дошкільний вік є вирішальним у формуванні фундаменту фізичного і психі-чного здоров,я. Саме до семи років йде інтенсивний розвиток організму. У становлення функціональних систем організму закладаються основні риси особистості, формується характер. 
Важливо на цьому етапі сформувати у дітей знання та практичні навички здорового способу життя. Пріоритетним напрямком у дошкільному вихованні, сьогодні є підвищення рівня здоров,я дітей, формування навичок здорового способу життя, а також підвалини і потреби в регулярних заняттях. Слід відзначити відсутність у дітей фізичних якостей (посидючості, вміння напружуватися без шкоди здоров,ю, елемен-тарно коригувати свій емоційний стан, переключатися з однієї діяльності на іншу). Отже, виникає необхідність створення такої системи роботи, при якій відбувається інтеграція оздоровчої діяльності, в освітню, що зрештою сприяє збереженню та зміцненню фізичного і психічного здоров,я дитини. Здоров,я - це не тільки відсутність хворобливого стану, оптимальної праце-здатності, емоційного тонусу, а й фундамент майбутнього благополуччя особистості. Тому головними завданнями щодо зміцнення здоров,я дітей в дитячому садку, є формування у них уявлень про здоров,я - однією з голов-них цінностей життя. Педагоги і батьки повинні навчити дитину правильному вибору в будь-якій ситуації. Тільки корисному для здоров,я та відмови від усього шкідливого. Прищепити дитині з малих років правильне ставлення до свого здоров,я та відповідальності за нього. Ці завдання повинні вирішуватися створенням цілісної системи щодо збереження фізичного, психічного і соціального благополуччя дитини. Особливу увагу слід при-діляти наступним компонентам ЗСЖ: 1. Рухова діяльність, прогулянки. 2. Раціональне харчування, дотримання правил гігієни. Правильне харчування забезпечує нормальну статуру і розвиток організму. Наступний фактор здорового способу життя - загартовування. І дійсно вико-ристання природних сил природи призводить до того, що людина робиться загартованим, успішно протистоїть несприятливим факторам зовнішнього середовища. Завдання роботи з формування здорового способу життя дошкільників. Формувати уявлення про те, що бути здоровим добре, а хворіти погано. Про деякі ознаки здоров,я: виховувати навички здорової поведінки, рухатися, їсти побільше овочів і фруктів. Мити руки, не злитися, не хвилюватися, бути доброзичливим. Більше бувати на свіжому повітрі. Розвивати вміння розповідати про своє здоров,я, виробляти навички правильної постави.





Казкотерапія в сім'ї

Казкотерапія в сім'ї

Корисні поради та рекомендації для батьків

 

Ви запитаєте, що таке казкотерапія? Це спосіб зблизитися зі своєю дитиною. Особистість людина формується в дитинстві і казкотерапія - це один з найкращих способів донести своїй дитині складні речі, які йому легше сприймати через казку.

 

Коли діти усвідомлюють, що таке добре і що таке погано від своїх батьків, в родині виникає зв'язок батьків зі своєю дитиною, це сприяє не тільки зміцненню моральних цінностей у дітей, але і підвищує ступінь довіри дитини до своєму батькові.
У чому відмінність казки та казкотерапії? Багато задумаються, хіба казка і сказкотеропия не одне і те ж?! Не зовсім. Казки, які ми слухаємо перед сном відрізняються від казки в терапевтичних цілях тим, що сказкатеропия - це спосіб рішення конкретної проблеми, визначеного дитини. У практичній психології досить часто використовується цей метод, який став актуальним в наш час. Діти мислять образно, тому з допомогою казкотерапії ми можемо досягти великих результатів, ніж просто розмовляючи на якісь теми. Дітям до 10 років простіше донести серйозну інформацію, використовуючи при цьому фантастичні і неймовірні приклади, які в казках перебільшені, що дає дітям краще усвідомити те, що йому хочуть розповісти. Яку користь має казкотерапія? Малюк, який чує історію з вигаданими персонажами сприймає все реально. У казках використовуються метафори, гіперболи - способи заманити дитину тим, про що розповідається. І діти співпереживають, радіють разом з героями. Але якщо дитина чимось стурбований, він сказу ж «приміряє» ситуацію з казки на себе, що допомагає йому вирішити, як потрібно поступити. Діти відразу ж переймаються доброго персонажа, тому казкотерапія таким чином сприяє дитині перейняти на себе позитивну сторону персонажа, який, на його погляд, прав. Як правильно скористатися казкотерапією? Багато батьків, думаю, що, щоб навчити дитину, потрібно розповідати йому тільки позитивні історії, але не варто цього робити. Ви ж не хочете, щоб ваша дитина сприймала навколишній в рожевому кольорі? Ніхто так і не закликає розповідати дитині, скільки всього поганого може його чекати. Розповідаючи казку, не забувайте, що це фантазія, і намагайтеся, щоб кількість позитивних моментів було приблизно дорівнює кількості негативних. Просто, щоб дитина краще зрозумів, у чому полягає правильна поведінка, використовуйте наголос, стежте, щоб таких слів, як: упав, розбився, жахливий, злий...була трохи менше, і переважали слова: дружити, сміливий, добрий, гарний. Як провести казкотерапію? Для казкотерапії не важливо, чия це буде історія: ваша, авторська або ж народна, основне тут вибрати історію, яку вашій дитині не набридне слухати кілька разів поспіль. У кінцевому рахунку, ви зможете розповідати дитині одну і ту ж історію, лише проектувати його на проблеми, які виникають і підбирати рішення проблеми, яка його турбує. Щоб було ще легше, варто наштовхнути малюка самого розібратися, і задаючи навідні питання, пропонувати йому самому складати казку. Багато діти так і намагаються вирішити, хвилюючі їх питання. Вони самостійно придумують собі героя, щоб зрозуміти, як би він вчинив і вирішуючи, як це буде справедливо і правильно, втілюють це в життя. Основні правила казкотерапії: Щоб не тиснути на дитячу психіку, казкотерапію краще проводити через деякий час після того, коли з дитиною сталася неприємна ситуація. Звичайно, краще попередити дитину за допомогою казкотерапії, розповісти йому, що його чекає, наприклад, в дитячому саду, морально готуючи його. Однак якщо вже з ним щось трапилося, нехай відпочине, трохи відвернеться і тоді буде простіше допомогти. Для кращого підприємства, дитині потрібно послухати казку перед тим як він лягає спати: вдень або ввечері. Щоб дитина легше зміг зрозуміти, пофантазувати, потрібно почати сеанс казкотерапії словами, наприклад: «коли-то/десь далеко-далеко» , «давним-давно, в одному королівстві..». Це допоможе йому уявити місце події. Можна навіть допомогти дитині «перетворитися» у казкового персонажа, наприклад: вимкнути світло, одягнути дитині квітчасту піжаму.. Види терапевтичних казок 1. Дидактичні казки Казки, які розвивають і навчають. Закладають у дітей основу навчальних знань і дають уявлення про нових поняттях. У таких казках можливо одушевляти предмети, літери, цифри. Казки розповідають дітям про сім'ю, рослинах, тварин, правила поведінки, в захоплюючій формі. 2. Художні казки У народних казках шанують традиції і досвід людства. У цих казках перевага віддана моральності - естетичним принципам, інформації про взаєморозуміння і взаємовідносини людей, а тому їх використовують у педагогіці. Здавна художні казки ширилися й наповнювалися , вони містити віковий досвід. 3. Діагностичні казки Підсвідомо, дитина вибирає для себе персонажа і діє відповідно, обраної ним моделі. Тому, дівчинка вибравши собі в герої мишку - нарушку, буде крихкою і сором'язливою. А хлопчик, який вибрав капітана, буде намагатися командувати і відчувати себе головним. 4. Профілактичні казки Щоб сформувати особистість, в пам'яті дитини, з допомогою казкотерапії, закладається уявлення різних ситуацій, знань про оточуючих, про себе. Так і закладається подальше сприйняття світу дитини. 5. Лікувально-психологічні казки Казки, які проектують в собі життєві ситуації. Там, де дитина проживає життя разом з головним персонажем і сприймає як перемоги, так і поразки на свій рахунок. Це дає можливість дитині подивитися на себе з боку, і повертаючись у реальність, дитина відчуває себе більш впевненим і захищеним, намагаючись застосувати навички в житті, борючись зі своїми проблемами і страхами. 6. Медитативні казки Щоб зняти втому і напруга - це найкращий варіант. Якщо дитина емоційно налаштований негативно, сеанс казкотерапії допоможе йому заспокоїтися і знайти спосіб розслабитися. .
счетчик посещений